Therapeutic neologisms

Короткий підхід, зосереджений на пластичності ідентичності: він спрямований на пом'якшення закостенілих уявлень про себе, щоб людина могла адаптуватися до нових контекстів без втрати особистісної цілісності. Абревіатура TIAB залишається незмінною як акронім в усіх мовних версіях.

Короткий підхід, що працює з наративом про себе: реорганізовуючи наративну канву досвіду, він прагне відновити відчуття безперервності та суб'єктності. Абревіатура TBRN залишається незмінною як акронім.

Короткий підхід, спрямований на перевлаштування відчуттів, думок і поведінки навколо емоційної узгодженості: він розглядає афективні суперечності як важелі змін, а не як симптоми. Абревіатура TBCE залишається незмінною як акронім.

Надмірна одержимість здобуттям знань, часто на шкоду іншим видам діяльності, зокрема соціальним.

Когнітивна орієнтація, що сприяє тлумаченню досвіду таким чином, щоб підтвердити особисту ідентичність.

Нездатність правильно розуміти думки чи почуття інших людей, часто з тлумаченням протилежного.

Прийняття проблемної поведінки для компенсації психологічних або емоційних дефіцитів.

Нездатність емоційно впоратися зі змінами чи стресом, що призводить до значного дистресу.

Використання особистої вигадки для компенсації дефіциту самооцінки або невдач.

Зниження емоційної або сенсорної чутливості, що часто сприймається як заціпеніння.

Психологічна реакція, за якої людина реагує надмірно, щоб захиститися зсередини.

Техніка, за якої терапевт слухає, не інтерпретуючи й не оцінюючи негайно слова пацієнта.

Нездатність розвивати або оновлювати когнітивні структури, необхідні для навчання.

Зменшення або зупинка процесів нейронної реорганізації у відповідь на зовнішні стимули.

Терапевтичний процес, у якому пацієнт поступово повторює й адаптує свої думки та емоції.

Техніка, що використовує спрямовані метафори для сприяння повній психологічній інтеграції.

Терапевтична техніка, за якої терапевт активно допомагає структурувати думки пацієнта.

Порушення здатності сприймати чи інтегрувати несвідомі або миттєві осяяння.

Здатність людини чинити опір емоційним змінам, часто надмірною мірою.

Створення образу себе на основі ідеалізованих і часто нереалістичних наративів про себе.

Мислення, що характеризується сегментами знань чи ідей, ізольованими одне від одного.

Мислення, у якому ідеї зібрані безсистемно, як фрагменти мозаїки.

Тенденція тимчасово перебільшувати проекцію себе в майбутні сценарії.

Зміна у способі розповіді про своє життя, що відображає психологічну трансформацію.

Прихильність до старих і застарілих ідей чи переконань, які опираються змінам.

Техніка завершення сесії, що використовує прості ритуали для м'якого переходу.

Відчуття невизначеності щодо здатності зачати або виносити дитину.

Формування особистої ідентичності, засноване переважно на прийнятих зовнішніх ідеях.

Різка зміна емоційного відлуння між пацієнтом і терапевтом, часто показова.

Відновлення когнітивних та емоційних функцій після дестабілізуючої події.

Нездатність синхронізувати свою поведінку з поведінкою інших у соціальному контексті.

Викривлене сприйняття соціальних взаємодій, які є тонкими або малоінтенсивними.

Дезорганізація у побудові життєвого наративу, що спричиняє сплутаність і тривогу.

Емоційна залежність, за якої лише одні стосунки чи один об'єкт забезпечують емоційне задоволення.

Когнітивна регресія, за якої думки повертаються до попередніх, менш складних станів.

Надмірна когнітивна фіксація на ідеях чи концепціях, що опирається змінам.

Здатність пригадувати звуки в емоційно насичений спосіб.

Помилкове тлумачення соціальних сигналів, коли бачаться зв'язки там, де їх немає.

Проактивний підхід до підтримання емоційної рівноваги та запобігання розладам.

Терапевтичний підхід, спрямований на врівноваження емоцій за допомогою мінімальних стимулів.

Свідомий вибір ігнорувати або применшувати власні емоції чи емоції інших.

Емоційна реакція, викликана поєднанням зорових і слухових стимулів.

Підлегла структура дискурсу, яка впливає на емоційні реакції.

Повторне переживання минулих емоцій, часто спровоковане специфічними стимулами.

Поняття, що використовується для встановлення тимчасових підтримувальних стосунків у терапії.

Надмірний та ірраціональний страх зав'язувати нові емоційні стосунки.

Відчуття легкого, але стійкого тиску, що впливає на емоційний стан.

Порушення пам'яті, за якого спогади мимовільно реконструюються.

Емоційний потяг до самотності з уникненням соціальних взаємодій.

Стиль мислення, що характеризується плинністю, адаптивністю та глибиною.

Імпульсивна поведінка, за якої людина діє всупереч початковому імпульсу.

Тенденція применшувати важливість точності та приймати недоліки.

Прояв емоцій у провокативний або соціально неприйнятний спосіб.